Віра Холодна – українська зірка німого кіно, яка підкорила серця мільйонів

Віра Левченко (в заміжжі Холодна) – королева екрану в період зародження кінематографа та ідеал жіночої краси свого часу.

Народилася Віра 5 серпня 1893 року в Полтаві. Росла вона тихою, слухняною дитиною. Дівчинка рано навчилася читати. Вишукувала книги про морські пригоди, піратів і розбійників, фатальних красунь і мужніх моряків.

У 10 років дівчинка “захворіла” балетом. Вона пройшла величезний конкурс в балетну школу, яка діяла при Державному академічному Великому театрі Росії. Вже тоді її вважали талановитою ученицею з великим майбутнім.

Але через заперечення бабусі, яка вважала балет “легковажною та аморальною справою”, дівчині довелося кинути улюблене заняття.

Але творчість так і вирувала в юній душі. У гімназичній виставі Віра зіграла “Безприданницю” Олександра Островського. Після успішного виступу дівчина надихнулася театром.

На випускному балу гімназистка познайомилася зі студентом-юристом Володимиром Холодним, за якого згодом і вийшла заміж. У 1912 році у подружжя народилася дочка Євгенія. Через рік родина вдочерила дівчинку Нонну.

Театр не “відпускав” Віру. Вона мало не щовечора тягнула чоловіка на спектаклі. Але найчастіше ходили в сінематограф “Буф“.

У той час фанатів екрану заворожували фільми з данкою Астою Нільсен. Критики вважають її першою серйозною кінематографічною актрисою. Вона не заламувала руки, не гримасувала, як більшість артисток, а залишалася природною.

Віра Холодна обожнювала Асту Нільсен, ходила на всі її фільми. Можливо, бажання бути схожою на кумира й привело Віру на кінофабрику “Талдикін і Ко“. Але далі проб тоді справа не пішла –завадила Перша світова війна. Чоловік Віри йде на фронт.

Незважаючи на війну, в Москві та Петербурзі відкриваються кіноательє. Вони поставили на потік випуск жалісливих історій про любов. На дверях студій часто висіли оголошення – запрошували на зйомки за гонорар. Віра потребувала грошей, тому і зважилася на кінопроби.

Режисер Володимир Гардин працював над екранізацією роману Льва Толстого “Анна Кареніна”.

Віра отримала крихітну роль годувальниці сина Анни Кареніної. Але резюме режисера після зйомок було однозначним: “З неї нічого не вийде”.

Щоб відв’язатися від настирливої ​​жінки, Гардін відправив Віру до режисера фірми “Ханжонков і Ко” Євгена Бауера. Той збирався знімати містичну любовну драму “Песнь торжествующей любви“за повістю Тургенєва. На головну роль була потрібна жінка надзвичайної краси, досвід і вміння грати значення не мали. Краса Холодної потрясла знімальну групу. Фільм мав шалений успіх, а роль принесла актрисі популярність. Її відразу прозвали королевою екрану.

Перший фільм Холодної ще не вийшов в прокат, а режисер Бауер вже починає знімати другий. За рік Віра зіграла в тринадцяти картинах.

У найкоротші терміни актриса завоювала популярність. Люди, як тоді говорили, ходили “на Холодну“. Разом з її героями глядачі переживали все те, що відбувалося на екрані. До 1918-го, за різними даними, актриса знялася у від 40 до 80 фільмах.

Віра Холодна – ціла епоха в кінематографі завдовжки всього в чотири роки. Майже в усіх фільмах актриса грала одну і ту ж роль: жінки, що страждає, жертви пристрастей. Про свій творчий метод найкраще сказала вона сама: “Не можна бути мавпочкою, що виконує накази режисера. У кожній ролі треба бути іншою. Моя мрія – ролі трагічні, наприклад, Маргарита Готьє. Ви знаєте, гра в кіно вимагає великої напруги і сильно стомлює. Але я люблю цю творчість!”.

Джерело: uatv.ua