Про Донбас і українську мову Марічка Падалко написала на своїй сторінці у Фейсбук.
Минулий тиждень провела на Луганщині, вперше в своєму житті – Кремінне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Мілове… Всюди говорила українською – в магазині, на вулиці, в готелі, в кафе. Жодної негативної реакції не зустрічала, жодної.
Частина, як в нас часто в Києві просто це пропускала повз вуха, говорячи звичною російською. Хтось говорив суржиком, бо так говорить в житті, в когось суржик – це спроба відповідати українською. Хорошу українську чула від переселенців з Луганська (митців) і від однією офіціантки в готелі у Сєвєродонецьку.
За собою я помітила, що як людина, яка до кінця не орієнтується, де на Луганщині зовсім безпечно, а де ні, і чи пов’язаний проїзд через блокпост із наближенням до зони ризику, чи це просто додаткові заходи безпеки, я почувалася дуже захищеною, поки бачила вивіски і написи українською. Навіть не уявляла, що це так потужно працює.
Там не кажуть, дайте нам російську мову. Українську, правда, теж не просять. Там кажуть, дайте нам роботу.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: